В шаленстві днів прямую рівним кроком
Назустріч долі безліччю доріг
Шукаю правду, чисту і глибоку,
Знаходжу мудрість – істини поріг.
Я твердо знаю: мудрість тут, у серці,
У слові, в погляді, у снах моїх надій,
В очах у мами, тихих двох озерцях
І в книзі, справжній і святій.
Остання ж бо – щасливиця у долі,
Безцінний скарб, нужденний порятунок
Моя опора, зброя у борні за волю,
В спекотний час п’янкий холодний трунок.
Щодень тримаючи в руках її загадку
Я стукаю в допитливу маленьку душу,
Засіявши зерном тендітну грядку
Я прагну і врожай зібрать. Я мушу.
Бо хто ж іще навчить серця дитячі
Розпізнавати у житті, де істина, а де інтрига?
Хто збудить в них діяння і думки гарячі
Лиш мама, доля, трошки я і книга!
Немає коментарів:
Дописати коментар